Вшанування пам'яті про загиблого Героя-земляка
Сьогодні на моїй землі іде війна, стріляють танки і гудуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні, сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль, грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах звучать слова: «Герої не вмирають!»
У народі кажуть, якщо помирає хороша, добра людина, то в день, коли її тіло приймає у своє лоно рідна земля, небо теж від суму проливається сльозами дощу.
Так було і торік, 7-го серпня, коли новопокровці прощалися зі своїм Героєм – земляком Горпиняком Ігорем Олександровичем. Спекотний літній день затьмарився хмарами і пішов дощ. Плакали люди, плакало небо…
Ворожа куля обірвала життя сміливого і відважного воїна, надійного товариша, турботливого чоловіка і батька у самому пеклі війни: біля багатостраждальної Мар’їнки на Донеччині.
То ж схилімо голови у скорботі і пошані перед пам’яттю Ігоря Олександровича Горпиняка. Глибоко співчуваємо рідним і близьким Героя.
Найвищою нагородою для тих, хто уцілів у горнилі війни, є життя, а для загиблих – наша вдячність і пам’ять.
Вічна пам’ять Героям нашого часу.
