Загрози, перед якими людство часто залишається безсилим. Сап.
Загрози, перед якими людство часто залишається безсилим. Сап.
Не зважаючи на постійний розвиток медицини, появу нових методів лікування та наукові відкриття, все ще існують смертельні інфекції, у боротьбі з якими арсенал доступних нам засобів залишається надзвичайно обмеженим.
Сап (Malleus) – контагіозне захворювання однокопитних тварин - коней, віслюків, мулів, лошаків. Крім них, хворіють хижаки родини котячих (при поїданні м'яса хворих на сап тварин), верблюди і людина. Сап –характеризується утворенням на слизових оболонках носа, шкірі та у внутрішніх органах специфічних вузликів і виразок, схильних до казеозного розпаду. У коней захворювання протікає хронічно, у віслюків, мулів, лошаків - гостро, у хижаків родини котячих - у вигляді септицемії і характеризується виразковим ураженням слизових оболонок і внутрішніх органів. Інкубаційний період 2-14 днів. Поширюється розпиленням в повітрі, зараженням води і їжі, предметів домашнього ужитку. Збудник у зовнішньому середовищі не стійкий, смертність 50-100%, а від нелікованої септичної форми сапу складає близько 95%.
У хворих тварин підвищується температура (41 – 42 °С), втрата апетиту, частий ниткоподібний пульс, гіперемія слизової оболонки носа, прискореня дихання, одно- або двобічними слизовими виділеннями з носа, нечастий сухий кашель. Згодом на слизовій оболонці носа з’являються дрібні жовтуваті сапні вузлики з червоним ободком. Вузлики розпадаються і перетворюються на виразки, що мають круглу або довгасту форму, салоподібне дно, вкрите слизом з домішкою гною й крові, нерівні потовщені краї. Виділення з носа стають кров’янистими, дихання – сопучим, прискореним. Підщелепові лімфовузли на початку хвороби припухлі, гарячі та болісні, згодом різко збільшуються в розмірі (до величини курячого яйця), тверді, нерухомі, горбисті. Сапні вузлики та гнійно-некротичні виразки виявляють також на шкірі голови, шиї, задніх кінцівках, пріпуції та мошонці, рідше – на інших ділянках тіла. Вражені кінцівки набрякають, спостерігається кульгавість. Наприкінці 2 – 4 тижня носові ходи забиваються кров’янисто-іхорозними масами, які під час кашлю та фиркання виділяються назовні. Стан хворих тварин різко погіршується, швидко настає виснаження. Хвороба триває 8 – 30 діб, потім переходить у хронічну форму або закінчується загибеллю тварини.
Людині сап передається при безпосередньому контакті з ушкодженою шкірою, вдиханні збудника і шляхом бактеріальної інвазії у слизову носа, ротової порожнини та кон'юнктиви. Описано багато форм сапу, включаючи хронічну, дисеміновану, легеневу та септицемічну. Локалізовані форми зазвичай характеризуються вогнищами нагноєння, які можуть виразковуватися і утворюватись наново протягом тривалих періодів часу.
Найпоширеніші клінічні особливості генералізованого сапу включали післяобідньої та вечірньої низької температури, нездужання, втому, головний біль, міалгії, включаючи болі в спині, лімфаденопатію та біль у грудях. Приблизно половина пацієнтів не тільки відчували себе краще, але й мали змінені клінічні показники упродовж певного часу після першої хвилі симптомів захворювання. Цей період триває від декількох днів до 2 місяців, а потім виникають клінічні ознаки інфекції септицемії та колонізації внутрішніх органів, таких як селезінка, печінка, легені з розвитком абсцесів , як правило висока смертність, пов'язана з винекненням септичного шоку.
Профілактика
Для того щоб не допустити спалаху захворювання, допускається ввіз тільки здорових тварин з благополучних через хворобу території. дотримуються ветеринарно-санітарні правила щодо проведення досліджень та профілактичне карантинування.
У випадку підтвердження діагнозу на сап у вогнищі хвороби проводять заходи дезінфекції. Всі хворі тварини підлягають знищенню, так як ефективних засобів лікування немає. Для дезінфекції зовнішнього середовища застосовують 10 – 20 % розчини хлорного вапна, що містять 3 % активного хлору, 20 % суспензію свіжогашеного вапна, 4 % гарячий розчин їдкого натру, 5 % розчин лізолу з розрахунку 1 л/м2 за 2-годинної експозиції. Гній спалюють. Рідкі стічні води засипають хлорним вапном із розрахунку 200 г/л і ретельно перемішують. Господарство оголошують благополучним щодо сапу через 2 місяці після знищення інфікованих тварин і тварин, що з ними контактували, та проведення всього комплексу остаточних заходів дезінфекції.
Оскільки сап є невиліковним захворюванням, важливо не тільки регулярно оглядати тварин, але і максимально захищати їх від потенційно небезпечних джерел.
Пам'ятайте!!! При підозрі захворювання, незвичній поведінці необхідно терміново сповістити ветеринарного лікаря обслуговуючого Вашу територію та Дніпровське районне управляння ГУ Держпродспоживслужби ! Самолікування небезпечно для Вашого життя!
Контакти при будь-якій підозрі:
Солонянська районна державна лікарня ветеринарної медицини адреса: смт Солоне, вул. Тереньєва, 7
