Відповідно до Конституції, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватися законодавством України (ст. 22 КЗпП). Це означає, що роботодавець не може ставити вищі вимоги щодо наявності освіти, ніж це передбачено відповідними кваліфікаційними довідниками.

У той же час, рівень освіти для посади визначається відповідно до коду професії та назви класифікаційного угрупування, тобто складності і відповідальності виконуваних робіт, а також кваліфікаційними вимогами, які встановлені кваліфікаційними характеристиками.

Кваліфікаційними характеристиками відповідної професійної назви роботи, зокрема розділом "Кваліфікаційні вимоги", визначено вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня, мінімальні вимоги до стажу роботи певної посади.

Також при укладанні трудового договору слід враховувати особливості регулювання праці, викликані особливими природними географічними і геологічними умовами, умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників та  встановлюються законодавством (ст. 7 Кодексу законів про працю України – надалі- КЗпП України). Наприклад, відповідно до ст. 190 КЗпП України, забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік важких робіт і робіт з небезпечними та шкідливими умовами праці, на яких забороняється використання праці неповнолітніх, затверджений наказом МОЗ України від 31.03.1994 р. № 46. Така ж заборона міститься у статті 174 КЗпП України щодо жінок. Отже, відмову з посиланням на ці та аналогічні норми законодавства слід вважати обгрунтованою.

Не може служити в якості підстави відмови в прийомі на роботу досягнення пенсійного віку (ст. 11 Закону «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р.).

У ст. 14 Закону «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12.12.1991 р. встановлено заборону утиску прав громадян на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими або хворими на СНІД.

Не може бути відмовлено в прийомі на роботу особам, з якими власник зобов'язаний укласти трудовий договір (вони зазначені в ч. 2 ст. 232 КЗпП України):

  • працівником, запрошеним в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.5 ст. 24 КЗпП);
  • молодим фахівцям, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство;
  • вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноким матерям за наявності дитини віком до 14 років;
  • виборним працівникам після закінчення строку повноважень; працівникам, яким надано право поворотного прийняття на роботу. Таке право протягом 1 року мають працівники, звільнені за п.1 ст.40 КЗпП, якщо на їх підприємстві проводиться прийом на роботу працівників аналогічної кваліфікації (ст. 42-1 КЗпП);
  • іншим особам, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір

З іншого боку, обгрунтованою слід вважати відмову в прийомі на роботу, яка пов'язана:

  • з відсутністю вакансій (вільних місць) на підприємстві, в установі, організації;
  • з відсутністю у претендента якостей, необхідних для виконання роботи (професія, освіта, кваліфікація, досвід роботи тощо);
  • з прямими обмеженнями, встановленими в нормативних актах.

Слід зауважити, що прямі обмеження, встановлені у законодавстві, - це насамперед обмеження, пов'язані з віком. У ст. 188 КЗпП України вказаний мінімальний вік, з якого допускається прийняття на роботу - 16 років (у виняткових випадках, за згодою батьків - з 15 років, а учнів у вільний від навчання час - з 14 років).

Також статтею 25-1 КЗпП України передбачено, що власник має право встановлювати обмеження щодо спільної служби близьких родичів або свояків (батьків, подружжя, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

Обмеження на заняття певної посади або зайняття певною діяльністю можуть бути встановлені судом як покарання за вчинений злочин (п. З ч. 1 ст. 51 КК). Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону «Про нотаріат» не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Такі обмеження можуть встановлюватися й іншими законами України.

Фото без опису