Є обеліски, плити і колони
І урочисті квіти роковин.
І хто ми є? Усі усім мільйони,
А хтось комусь однісінький один.
                               Ліна Костенко
                                                                                                         
Десять років палає вогонь війни, який розпалила росія на українській землі. Війна увірвалася у кожен дім, кожну родину, несучи руйнацію, смерть і страждання. Та попри все вона ще й збурила величезний сплеск патріотизму, готовності українців стати на захист рідної землі. Найкращі сини і доньки ціною свого життя бережуть мир і спокій в наших домівках.
Сьогодні, 6 квітня, минають другі роковини загибелі нашого Героя – земляка Євгена Вадимовича Галузіна. Для нього війна розпочалася ще у 2014 році в зоні АТО, де прослужив рік. Повернувся додому з погонами сержанта та відзнакою від Президента України. Далі зайнявся своєю улюбленою справою автомобіліста. Виховував донечку, з особливою ніжністю і турботою піклувався про маму і бабусю.
З початком повномасштабної агресії, як досвідченого воїна з бойовим досвідом, Євгена уже 28.02.22 р. направили у 17 танкову бригаду. Мамі телефонував практично щодня, намагаючись якомога обережніше розповідати про своє солдатське життя – буття. Останній дзвінок пролунав першого квітня. Саме тоді їхню бригаду відправили на бойове завдання в Новотошківку на Луганщині. А через кілька днів, шостого квітня, сталося невідворотне – Євген разом із побратимами загинув від ворожого снаряда. Згорьована мати навіть не змогла похоронити сина.
Указом Президента України № 265 від 20.04. 2022 р. за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Євген Вадимович Галузін нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 
23 травня 2023 року на День героїв України відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь нашого загиблого Героя. Йому назавжди 39…
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю відважного воїна, захисника. Щирі співчуття рідним і друзям Євгена. Наш обов’язок – бути гідними його героїчного чину.

Фото без опису