Вшанування пам'яті про загиблого Героя-земляка

       Сьогодні на моїй землі іде війна, стріляють танки і гудуть гармати.

      Сповита горем, в чорному вбранні, сльозами вмилась не одна вже мати.

     Найкращі з кращих падають від куль, грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах звучать слова: «Герої не вмирають!»

           У народі кажуть, якщо помирає хороша, добра людина, то в день, коли її тіло приймає у своє лоно рідна земля, небо теж від суму проливається сльозами дощу.

           Так було і торік, 7-го серпня, коли новопокровці прощалися зі своїм Героєм – земляком Горпиняком Ігорем Олександровичем. Спекотний літній день затьмарився хмарами і пішов дощ. Плакали люди, плакало небо…

          Ворожа куля обірвала життя сміливого і відважного воїна, надійного товариша, турботливого чоловіка і батька у самому пеклі війни: біля багатостраждальної Мар’їнки на Донеччині.

          То ж схилімо голови у скорботі і пошані перед пам’яттю Ігоря Олександровича Горпиняка. Глибоко співчуваємо рідним і близьким Героя.

          Найвищою нагородою для тих, хто уцілів у горнилі війни, є життя, а для загиблих – наша вдячність і пам’ять.

Вічна пам’ять Героям нашого часу.