Обережно! 

                                      Особливо небезпечні захворювання тварин і птиці.

 

ГРИП ПТИЦІ - високо контагіозне захворювання, що характеризується пригніченням, септицемією, ураженням органів дихання та системи травлення. До грипу сприятливі кури, качки, індики, цесарки, перепели, фазани, горобці, лебеді, чайки.
Джерелом інфекції є дика водоплавна та хвора птиця. Основний шлях передачі збудника - повітряно-крапельний. Також збудник поширюється з інфікованими кормами, питною водою, яйцями, пір’ям.
Фактори поширення інфекції - господарства, де птиця може контактувати з дикою перелітною птицею.
Смертність висока - до 90%.
Найбільш небезпечним джерелом збудника вважають перехворілу птицю, яка зберігає вірусоносійство протягом не менше двох місяців. При цьому в її організмі вірус зберігається в присутності антитіл, утворюючи латентну інфекцію. Під впливом сприятливих умов вірус легко активізується і може тривалий час виділятися у зовнішнє середовище. Через це спалахи грипу доволі часто спостерігаються після дії на птахопоголів’я стресових умов: переохолодження, отруєння, голодування тощо. 
Одним із факторів розповсюдження хвороби - перевезення хворої птиці, особливо ще до появи перших симптомів захворювання. Вірус також може поширюватися через товарну продукцію (яйця, тушки, пір’я), отриману від клінічно хворої або інфікованої птиці.
Інкубаційний період захворювання триває 1-5 діб. Перебіг хвороби гострий і підгострий. У птиці спостерігається підвищення температури тіла до 44°С, відмова від корму, пригнічення, втрата чутливості, синюшність слизових оболонок, гребеня та сережок, парези й паралічі. Хвора птиця сидить, настовбурчившись, упирається дзьобом у підлогу, крила опущені, хода хитка. У окремих хворих курей можуть виявлятися симптоми ураження нервової системи або травного каналу, набряки підшкірної клітковини в ділянці голови та шиї. Перед загибеллю температура тіла птиці знижується до 30°С. Летальність від цієї хвороби становить 70 - 100 %.
Щоб запобігти занесенню й поширенню збудника хвороби, потрібно ретельно виконувати ветеринарно-санітарні нормативи щодо утримання і догляду за птицею.
Отже, якщо ви помітили не властиву поведінку свійської птиці, негайно звертайтеся до ветеринарних фахівців для подальшого встановлення діагнозу.

 

Африканська чума свиней (АЧС, хвороба Монтгомері) - відноситься до особливо небезпечних хвороб свиней, це висококонтагіозна вірусна хвороба, яка перебігає блискавично, гостро, підгостро, хронічно, безсимптомно й характеризується гарячкою (лихоманкою), геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, геморагічним діатезом внутрішніх органів, некродистрофічними змінами паренхиматозних органів і високою летальністю, що призводить до значних економічних збитків.
Загибель тварин при зараженні АЧС становить 100 %.
Все поголів’я свиней, що захворіло, гине. Підозрілі до захворювання тварини знищуються!!!
Профілактика заснована на недопущені занесення вірусу. З цією метою заборонено завезення свиней (в тому числі і диких) і продуктів їх забою із територій, небезпечних і загрозливих щодо АЧС.
Категорично забороняється згодовувати свиням харчові відходи з закладів громадського харчування, боєнські відходи, залишки м’ясної сировини, отриманої під час полювання на диких тварин (кабани, птиця, лисиці), концентровані корми невідомого походження.
З метою запобігання занесенню вірусу АЧС в приватні господарства необхідно:
1. Утримувати свиней в закритих, надійно ізольованих приміщеннях. Не допускати вигулу свиней та їх контакт з іншими тваринами. Проводити щоденний клінічний огляд тварин з метою виявлення можливого захворювання.
2. Регулярно здійснювати очистку та дезінфекцію приміщень у яких утримуються свині. Обслуговування тварин проводити лише у змінному одязі, при цьому використовувати окремі засоби догляду, інвентар. Постійно вести боротьбу з гризунами.
3. Не допускати відвідування господарств, тваринницьких приміщень сторонніми особами.
4. Не купувати тварин у невстановлених для цього місцях, без супровідних ветеринарних документів.
5. Забій тварин проводити лише після перед забійного клінічного огляду спеціалістом ветеринарної медицини, реалізовувати продукти забою лише після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.
6. Не купувати м’ясні продукти в невстановлених для цього місцях, стихійних ринках.

7. Обов’язково забезпечувати доступ представників державної служби ветеринарної медицини до тварин для проведення клінічного огляду та проведення обов’язкових або необхідних ветеринарно-санітарних заходів.
8. Трупи тварин, побічні продукти їх життєдіяльності, продукти забою та переробки непридатні для споживання людиною утилізувати у спеціально визначених для цього місцях.
9.  Не переробляти трупи свиней, та/або туші вимушено забитих свиней.
1
0.  Не використовувати для напування тварин воду з річок, інших водойм                            Лише суворе дотримання ветеринарно-санітарних вимог дасть можливість уникнути виникнення та поширення африканської чуми свиней та величезних економічних збитків.

 

СКАЗ - гостре вірусне захворювання всіх теплокровних тварин, яке характеризується надзвичайно високою агресивністю, ураженням центральної нервової системи, нападами крайнього нервового збудження і розвитком паралічів. На сказ смертельно хворіє людина. Вірус сказу викликає специфічний енцефаліт (запалення головного мозку ) у тварин і людини і завжди закінчується смертельно.
Передається зі слиною при укусі хворою твариною. Вірус вражає практично всю нервову систему.
Джерелом інфекції є інфіковані тварини (лисиці, кішки, вовки, собаки, травоядні тварини )..
Інкубаційний період продовжується протягом 1-3 місяців (або від 10 днів до року).
Основними симптомами сказу є депресія, збудження, паралічі. Потім у хворого виникають неприємні відчуття в ділянці укусу (жар, тягучі болі, сверблячка), хоч рана давно загоїлась.
Ознаки хворої тварини на сказ: про те, що тварина захворіла сказом, свідчить його незвичайна поведінка - тварина втрачає свій природний страх, стає милою, довірливою і безстрашно наближається до людей, так як, збудник хвороби вражає мозок.
Також клінічна картина характеризується підвищеною збудливістю й значною агресивністю, що змінюються депресією, розвитком паралічів, слинотечею, косоокістю, водобоязню,свербінням і розчухуванням шкіри на місці укусу.
Профілактика та лікування вірусу сказу
.
Оскільки сказ є невиліковним захворюванням, лікувальні заходи спрямовані на полегшення стану хворого. Незважаючи на застосування різних імуноглобулінів та імуномодуляторів, специфічних методик у лікуванні сказу, смерть настає в 100% випадків.
Перша допомога і вакцинація. Після укусу тварини
необхідно негайно промити рану господарським милом і звернутися по медичну допомогу. У лікарні (поліклініці) пацієнтові ще раз оброблять рану та проведуть спецпрофілактику шляхом введення антирабічної вакцини.    В яких випадках вводиться вакцина:
при подряпинах, поодиноких укусах;
при множинних і глибоких укусах диких тварин;
при заслиненні непошкодженої шкіри або слизових оболонок.
Що раніше буде введена вакцина, то більш сприятливий результат.

 

Про усі випадки загибелі або раптових змін клінічного стану домашніх тварин в особистих підсобних господарствах і кабанів в дикій природі просимо негайно інформувати Солонянске  управління Держпродспоживслужби Головного управління в Дніпропетровській області, Солонянську районну державну лікарню ветеринарної медицини 
за контактним телефоном   -  0978837806; та адресою с.м.т.Солоне,вул.Терентьєва 7.
 

Начальник Солонянського управління Держпродспоживслужби в                                Дніпропетровській області                                                              Соловей С.В